САЙТ НСОУ "ПЛАСТ "Станиця КАЛУШ

Етно СВ, яке воно?

      Минулої п’ятниці, 9 травня, станиця Калуш вирушила на СВ, звичайно, дотримуючись свого економного способу пересування - ми йшли пішки. А було нас ,як завжди, багацько-пребагацько - аж півдюжини людей! Нарешті доповзли ми, хто на двох, а хто на чотирьох, до місця таборування.
     Одразу ж з’явилась перша робота - копати загальну дівочу лятрину; потім на нас чекала теренова гра, під час якої випав дощ…От через нього ми і не підкорили вершини першого місця…
     Пізніше інтригуюче відкриття, не тільки для нас, а й для десятків? сотень? тисяч? та ні певно мільйонів ненажерливих комарів. Останні підживились за ці дні, мабуть, авансом до зимової сплячки. Повечерявши вже напотемки, щоб комарі не бачили, бо не любимо ми ділитись не з своїми, всі вирушили на ватру - людей подивитись, себе показати. Поява перших шанувальників приємно вразила. Хоч цього разу всі майже помістилися в намет і ніхто майже не хропів, сон чогось барився, ставало холодніше і дедалі мокріше по краях…
     Наступного дня вставання, вмивання, руханка, відкриття дня, збірки курінних - згадується табір, скоріш би літо! Через трабли з вогнем ми не поснідали і пішли на смугу перешкод голодними. Хоч болота не передбачалось, ми всеодно умудрились замаститися й одразу пішли на інтелектуальний змаг. Як то кажуть: зустрічають за одежею, а проводжають за розумом.
     Потім ми зустріли сватів хлібом та сіллю й почастували їх тепленькими палюшками, духмяним борщиком з сметанкою та свіженьким сальцем, цибулькою й часничком…смакота! Ну що ж, поїли - пора й поспати - всі на гутірки! На ватрі продовжилися весільні забави; щоб було більше місця в наметі, ми - юні інтелектуали-гімназистки в якості подарунка від нашого хутора ,,КульБаби’’ вирішили подарувати Юлю - молоду, працелюбну кріпачку. Та попри наші злі сподівання та надії вона виконала всю роботу ще до того, як ми вмостилися дрімати. Що поробиш? Прийняли знову до себе.
     Наступний ранок подарував декілька несподіванок: руханка з карематами - дивні відчуття, сніданок - смачний та теплий, а головне - вчасний! Добре підкріпившись, ми мужньо витримали процес прощання без жодної сльозинки.
По дорозі додому декому довелося вибиратися з завалів наплічників, відганяти шершнів, а потім ми всі дружньо напилися багатої на вітаміни хімії…Здогадайтесь самі, що то було і що було потім… Хоч відпочити, побайдикувати та здобути шоколадний загар на річці нам не вдалось, душа прагне нових мандрів. Що там далі за графіком?
                                                                                                                                                        Капітошка