Львівські Бескиди.......фоторепортаж....) - 15 Травня 2008

Головна » 2008 » Травень » 15 » Львівські Бескиди.......фоторепортаж....)

Львівські Бескиди.......фоторепортаж....)	09:43
28 квітня станиця Калуш здійснила класну мандрівку в гори….в Львівські Бескиди. Усе розпочалось ранком 28 квітня, збір на залізно дорожньому вокзалі….. Далі ми зручно вмостились на кріслах вагончика. І тоді декого з нас навідав голод, і думка про те що потрібно підкріпитись…. Після споглядання як наш юний філософ споживає смачненький салатик, ми вирішили перевірити чи все взяли, і з того виявилось дуже курйозна штука, ми взяли 7 хлібів і ні цукру , ні чаю…. Мда…. Виявилась невеличка проблемка, яку потрібно було виправляти… Пересідаючи на наступний потяг ми виявили, що жодний магазин поблизу не працює…. Та все ж по прибуттю в Тухлю ми зраділи купивши так потрібний чайок)….Попереду нас чекав підйом на гору Маківка, визначне місце де колись бились Січові Стрільці… по дорозі ми зустріли безліч джипиків, привітні поляки мандрували нашими Карпатами)... Підйом на цю гору був наповнений падіннями, вітром і дощем…) Коли ми все ж успішно піднялись на неї то виявили в край не приємну річ, дерева на горі були зрізані…… як тільки комусь рука на таке піднімається???... Трішки перепочивши ми знову рушили в дорогу)... Попереду був ще не маленький шлях горами, Далі був спуск Макіївки , він виявився досить приємним)... та все ж щось мусило веселе статись, от воно і сталось , по кісточки погрузли в болоті... от такі то були капчики... У підніжжі цієї гори стояв цвинтар, $IMAGE4$ там було 50 могил, …….то могили покладені п’ятдесятьом Січовим Стрільцям…….юним хлопцям, що загинули захищаючи свою Україну. Йдучи до вже так довгоочікуваного місця нічлігу(а це було в підніжжі гори Остри ) хоть і замучені, ми все ж спостерігали за красою чудо гір... От в цьому спостеріганні ми (я і Інна) задивились на прекрасного білого коника, і трошки відстали від інших, в результаті чого заблукали... Зазвичай в таких випадках наступає паніка, лиш не тоді і не на нас, нам ця ситуація виявилась досить курйозною і ми почали сміятись і кричати різні вигуки))... Та все ж по нас вернулись)... От уже доходячи останні кілометри ми лиш жадали про привал і нарешті ми дійшли! Ура! Що ж далі? Ну звичайно облаштування місця... Розкладання намету, розпакування наплічників, облаштування місця для вогнику, збирання дров, освоєння тутешніх схилів. Знявши тяжкенькі рюкзаки ми цим і зайнялись... Лесик з Фугасом пішли освоювати місця битв на горі Остра... Ваня зайнявся розведенням вогню, а ми з Інною розклавши провіант, зайнялись куховаренням...) Далі були знайденні дивні сліди, пізніше з’ясувалось що то сліди козулі... Коли всі повернулись і зготували вечерю ми дуже смачненько повечеряли... Далі по графіку мав бути сон, після такого насиченого дня він мав би виявитись дуже спокійним і довгим, та не так то сталось як гадалось... Не всіх чомусь він навідав відразу…… до декого завітав всього на 2 годинки………… Та все ж від тих до кого він завітав чулося вдоволене сопіння(а в декого і хропіння)…………. Наступний день виявився для всіх різноманітним…. Для хлопців він був наповненим підняттям на гору Остра, для участі в воєнних розкопках, а от дівчата, залишились на місці таборування)………… де мали змогу доспати………… і відпочити )))……ну і звичайно відмити казанки………. Коли усі вечерком знову зібрались разом стали готувати вечерю……… а після їжі провели годинки біля вогню, лежачи і дивлячись в чарівне , чисте, зоряне небо………. Виглядаючи різні сузір’я, бавлячись ігри , обдумуючи різні цікаві питання….І вдивляючись на глибоке дихання вогню………. Після такого приємного вечора почалась підготовка до сну, тоді вона зайняла досить мало часу. Залізши в намет ми все ж продовжили грати забави, та все ж зовсім скоро почулось сопіння…………. Сон уже прийшов……. І тепер уже зразу на всіх, нікого не оминув)……… Наступного ранку ніяк не хотілось вставати…. Та все ж голод взяв своє…) Приготувавши сніданок, ми почали збирати речі…… Зібравши все, спакувавши наплічники ми рушили в дорогу додому………… Вирішили ми повертатись не тією самою дорогою, а спуститись іншою………… Та зовсім скоро дощик загнав нас в якусь хатку що трапилась нам по дорозі……. Ховаючись від дощу і граду ми трошки пересиділи там)…… Та в горах дощі не довгі……і щойно вщух град ми знову рушили в путь……. Дійшовши до тухлі ми сіли в автобус, далі вже їхали додому, ще зробили одну пересадку, десь близько 8ї години ми в’їхали в наш рідненький Калуш, замучені, з залишками деякого провіанту, але з задоволені мандрівкою і з низкою спогадів за плечима……..)
Переглядів: 1274 \| Додав: Emi \| Рейтинг: 0.0/0 \|